Податкові органи мають право приймати ППР тільки після набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні, в межах якого призначалася перевірка. Такий висновок зробив ВС в постанові №814/3436/15, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

26 лютого 2019 року                      м.Київ                               №814/3436/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — ХАНОВОЇ Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: ГОНЧАРОВОЇ І.А., ОЛЕНДЕРА І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі за позовом ТОВ «Грінтур-Екс» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби — Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

31.08.2015 товариство звернулося до суду з позовом до податкового органу про визнання протиправним та скасування ППР від 26.08.2015 №0000394050, яким товариству

збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем — 793921грн., за штрафними (фінансовими) санкціями — 396960,50 грн., з мотивів безпідставності його прийняття податковим органом.

28.10.2015 постановою МОАС, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017, у задоволенні позову товариства відмовлено з мотивів непідтвердження позивачем факту реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП «Ан Транс», унаслідок чого збільшення відповідачем грошових зобов’язань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій є обґрунтованим.

1.04.2016 товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати повністю постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга складається зі 128 пунктів, відтворює позиції сторін, висновки судів попередніх інстанцій, аналіз оцінки доказів та доводи на переконання порушень цими судами норм процесуального права при вирішенні спору.

Предметом касаційного розгляду є касаційна скарга, подана позивачем 1.04.2016, всі інші доповнення, подані позивачем до ВАС та ВС за межами строку на касаційне оскарження, долучені до матеріалів справи, не є предметом дослідження на стадії касаційного перегляду з огляду на положення ч.1 ст.218 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) та положення ч.1 ст.337 цього кодексу в редакції, яка діє з 15.12.2017.

<…> Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за №25380435, перебуває на обліку податкових органів з 9.07.98, є платником податку на додану вартість з 7.07.2008.

Податковий орган у липні — серпні 2015 року провів позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «Ан Транс» за період з 1.01.2013 до 31.12.2013, за результатами якого складений акт від 13.08.2015 №*.

26.08.2015 керівник податкового органу згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, пп.78.1.11 п.78.1 Податкового кодексу прийняв податкове повідомлення-рішення, яким товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 793921 грн. за порушення пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі п.123.1 ст.123 цього кодексу.

Склад податкового правопорушення полягає, за висновком податкового органу, погодженого судами попередніх інстанцій, у віднесенні позивачем до складу витрат 2013 року при формуванні придбаних товарів у розмірі 4178531 грн. за господарськими операціями, реальність яких не доведена на підставі первинних документів, які не відповідають вимогам чч.1, 2 ст.9 закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-14.

<..> У розд.1 акта перевірки зазначено про її проведення на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК та наказу керівника податкового органу від 22.07.2015 №654.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення перевірки відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК і наказу №654.

Разом з тим в акті перевірки є інформація про те, що 7.11.2014 вироком Приморського районного суду м.Одеси (у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32014160000000246 від 20.10.2014) директора ПП «Ан Транс» Особу 1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК («Фіктивне підприємництво»).

Крім того, акт перевірки містить інформацію про кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32014160000000149 від 27.06.2014, в межах якого Особа 1 допитаний як свідок.

У пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК (у редакції, що діяла на час перевірки) встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини — отримано рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У п.36 підрозд.10 «Інші перехідні положення» (в редакції, що діє з 1.09.2015) передбачено: якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності законом «Про внесення змін до ПК щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов’язань, або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами із цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається органом контролю протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим

органом відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм діяли положення п.86.9 ст.86 ПК, якими передбачалося: якщо грошове зобов’язання розраховується органом контролю за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього кодексу, щодо кримінального провадження, в якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи — підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права приймати податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, якщо грошове зобов’язання розраховується органом ДПС за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали

перевірки разом з висновками органу ДПС передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право приймати податкові повідомлення-рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили, на підставі якого рішення та в межах якого провадження призначена перевірка, коли провадження розпочато та чи є відповідне судове рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Єдиною підставою для прийняття рішень судами попередніх інстанції є вирок від 7.11.2014 щодо Особи 1. Однак належним чином засвідчена копія такого вироку в матеріалах справи відсутня. Низькоякісна копія, яка долучена до справи, взагалі не дає можливості встановити обставини кримінального порушення, за яке засуджений Особа 1.

У ч.4 ст.72 КАС установлено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, саме по собі засудження представника контрагента підприємства за статтею Кримінального кодексу, якою передбачено відповідальність за фіктивне підприємництво, не дає підстав стверджувати, що документи

підписані саме ним чи іншою особою. Встановити, чи досліджувалося вказане питання при ухваленні вироку, неможливо, враховуючи відсутність якісної копії вироку, засвідченої належним чином.

Суд зазначає, що, роблячи висновок про нереальність господарських операцій, суди не повинні обмежуватися цитуванням загальних норм ПК та висновків акта перевірки. Суди зобов’язані дослідити господарські операції підприємства, оцінити первинні документи на предмет їх відповідності, встановити всі обставини відносин між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч.4 ст.353 КАС справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

ВС вважає, що порушення допущені судом як апеляційної, так і першої інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не дослідили зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд відповідно до п.1 ч.2 ст.353 КАС.

Керуючись стст.341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ «Грінтур-Екс» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного

адміністративного суду від 28.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 скасувати.

Адміністративну справу направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.