Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 березня 2019 року м.Київ №826/26920/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді — ГІМОНА М.М. (суддя-доповідач),
суддів: МОРОЗ Л.Л., БУЧИК А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Особи 1 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №826/26920/15 за позовом Особи 1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та нечинним рішення, зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до ФГВФО, уповноваженої особи
ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк», в якому просив з урахуванням поданих уточнень до позову:
— визнати протиправною бездіяльністьВідповідача 2 щодо невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк»;
— визнати протиправним та нечинним рішення Відповідача 2 щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015, №2630/777/228965 укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем;
— визнати протиправною бездіяльність ФГВФО щодо невнесення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк»;
— зобов’язати Відповідача 2 включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 №2630/777/228965.
— зобов’язати Відповідача 1 включити позивача до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 №2630/777/228965.
Постановою ОАСК від 21.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволенні позову Особи 1 відмовлено повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди
встановили, що 24.02.2015 між Особою 1 як вкладником та ПАТ «Дельта Банк» як банком було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №2630/777/228965, предметом якого є залучення банком вкладу у розмірі 200000 грн. строком до 25.05.2015 з процентною ставкою 13% річних.
Відповідно до копії платіжного доручення від 24.02.2015 №20058230 за вищевказаним договором банківського вкладу на користь позивача від Особи 3 було перераховано 200000 грн.
30.10.2014 Національний банк прийняв постанову №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».
Відповідно до постанови правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» від 2.03.2015 №150 виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» від 2.03.2015 №51, згідно з яким з 3.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
На офіційному сайті фонду опубліковано оголошення про те, що з 11.06.2015 ПАТ «Дельта Банк» починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 3.03.2015 включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків.
Листом від 23.09.2015 №8821/403 Відповідач 2повідомив позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 №2630/777/228965, укладеного між ПАТ
Позивач, вважаючи протиправним рішення про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) та дії відповідачів щодо невключення його до переліку та загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», звернувся з відповідним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що договір банківського вкладу було укладено в період дії постанови правління НБУ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» від 30.10.2014 №692/БТ, якою запроваджено обмеження в діяльності банку, зокрема, йому заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб фондом.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Особа 1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове — про задоволення позову.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначив, що відповідачі не довели належними доказами наявності підстав для віднесення договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та банком, до категорії нікчемних. Наголошено на тому, що позивачу на момент укладення договору банківського вкладу нічого не було відомо про встановлення обмежень щодо здійснення ПАТ «Дельта Банк» операцій із залучення вкладів. При цьому укладення договору в період дії таких обмежень не свідчить про намір позивача отримати переваги, прямо не
встановлені для нього законом. Скаржник вказує на те, що умови укладеного між позивачем та банком договору банківського вкладу передбачають можливість надходження коштів на рахунок позивача з рахунку іншої особи, що було залишено поза увагою судами попередніх інстанцій.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Пунктом 3 та 4 ч.1 ст.2 закону №4452-VI визначено, що вклад — кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник — фізична особа (крім фізосіб — суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
У ч.1 ст.3 закону №4452-VI передбачено, що фонд є установою, яка виконує спеціальні
функції у сфері гарантування вкладів фізосіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.1 ст.26 закону №4452-VI фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше від суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою за 200000 грн. Адміністративна рада фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов’язань фонду перед вкладниками здійснюється з дотриманням вимог щодо найменших витрат фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим законом, у тому числі шляхом передання активів і зобов’язань банку, його продажу, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями ст.27 закону №4452-VI уповноважена особа фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду відповідно до вимог цього закону та нормативно-правових актів фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа фонду протягом 3-х днів з дня отримання фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію
банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім’я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов’язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст.26 закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів ст.2 закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВП ВС від 31.10.2018 у справі №802/351/16-а.
Відповідно до положень стст.37, 38 закону №4452-VI фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина 3 ст.38 закону №4452-VI в редакції станом на дату укладення договору банківського вкладу визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без установлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до закону «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.38 закону №4452-VI фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу наведеного випливає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов’язком установити обставини, з якими закон пов’язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які, за законом, тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо
невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Як установили суди, позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 №2630/777/228965, відповідно до умов якого на відповідному рахунку позивача було розміщено 200000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.02.2015 №**.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди послалися лише на факт укладення договору банківського вкладу між позивачем та банком в період дії постанови правління НБУ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» від 30.10.2014 №692/БТ.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками судів, оскільки вказана постанова відповідно до положень ст.75 закону «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано та судами не встановлено.
При цьому невиконання посадовими особами банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до п.7 ч.3 ст.38 закону №4452-VI. Більше того, положення ч.3 ст.38 закону 4452-VI на час виникнення спірних правовідносин взагалі не містили такої підстави для віднесення правочину до категорії нікчемних, як вчинення такого правочину під час віднесення банку до категорії проблемних.
Суд касаційної інстанції зазначає, що саме наявність чи відсутність передбачених законом
підстав для невключення до переліку вкладників, зокрема того, чи пов’язує відповідач такі обставини з нікчемністю правочинів, підлягає перевірці та встановленню в рамках розгляду цієї справи на підставі дослідження відповідних доказів.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суди не з’ясували питання, чи є позивач вкладником у розумінні ст.2 закону №4452-VI, чи є у такої особи залишок коштів на рахунку, коли саме було розміщено такі кошти на рахунок та чи відповідно до вимог чинних на той час нормативно-правових актів.
Крім того, уповноважена особа віднесла правочин, укладений позивачем, до категорії нікчемних саме з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 закону №4452-VI. Втім, суди, відмовляючи в задоволенні позову, не вказали, в чому саме полягає надання позивачу переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, та якими доказами це підтверджено.
Також колегія суддів касаційного суду зауважує, що суди попередніх інстанцій під час установлення обставин справи залишили поза увагою додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 №2630/777/228965, якою п.1.8 вказаного договору викладено в іншій редакції. Разом з тим надання правової оцінки вказаній додатковій угоді як невід’ємній частині договору банківського вкладу є важливим для вирішення питання щодо правомірності зарахування коштів на депозитний рахунок позивача.
З приводу позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинним рішення
Відповідача 2 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 №2630/777/228965, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, суд касаційної інстанції зазначає, що згідно із чч.1, 2, 10 ст.38 закону №4452-VI фонд (уповноважена особа фонду) зобов’язаний забезпечити збереження активів і документації банку, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст.38 закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу та ч.3 ст.38 закону №4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч.2 ст.38 цього ж закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийняте уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах ВП ВС у справах від 11.04.2018 №910/12294/16, від 16.05.2018 №910/24198/16 та від 4.07.2018 №819/353/16.
Оскільки рішення про нікчемність правочинів (незалежно від способу його оформлення) є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, який не створює жодних обов’язків для третіх осіб, то не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття такого рішення. Отже, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Таким чином, установлена правова природа такого рішення (наказу) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним, а тому позовні вимоги Особи 1 про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи фонду у формі рішення про нікчемність правочину (договору) не можуть бути розглянуті у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).
Вказана правова позиція була викладена і в постановах ВП ВС від 31.10.2018 у справі №802/351/16-а, від 31.10.2018 у справі №826/23918/15.
Разом з тим суди попередніх інстанцій вказані обставини залишили поза увагою та відмовили в задоволенні позову у вказаній частині, а тому судові рішення у цій частині підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
<…> Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані
рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в частині визнання протиправним та нечинним рішення Відповідача 2 щодо визнання нікчемним договору №* банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, а в решті справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не з’ясували обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Під час нового розгляду справи суду слід з’ясувати фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у Відповідача 2 передбачених законом підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО.
Керуючись стст.341, 345, 349, 353, 354, 356, 359 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №826/26920/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинним рішення уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 24.02.2015 №2630/777/228965, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Особою 1, скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
