Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення судової практики розгляду Казанківським районним судом Миколаївської області цивільних справ пов’язаних з цивільною дієздатністю фізичної особи та встановлення опіки чи піклування над нею за період 2012 рік - перше півріччя 2014 року.
При проведенні узагальнення встановлено, що за період 2012- перше півріччя 2014 років до Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло 2 справи зазначеної категорії, з яких розглянуто:
- з ухваленням рішення – 2;
- в тому числі із задоволенням заяви – 2;
За вказаний період надійшло - 2 справи про визнання фізичної особи недієздатною , по яким ухвалено рішення про задоволення заявлених вимог.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Наявність імперативного методу регулювання цивільно-процесуальних відносин вказує на те, що у справах про визнання фізичної особи недієздатною для встановлення психічного стану особи необхідно призначити судово-психіатричну експертизу. Така експертиза призначається в порядку підготовки справи до розгляду.
Стаття 239 ЦПК України вказує на те, що призначення судово-психіатричної експертизи у справах про визнання фізичної особи недієздатною можливе не в будь-якому випадку, а лише при наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я особи. Під достатніми даними слід розуміти будь-яку інформацію, яка дозволяє припустити наявність у фізичної особи певних психічних розладів. Джерелом інформації може бути медична документація (медичні карти амбулаторного чи стаціонарного хворого із психіатричних закладів або виписки з них; довідки з психоневрологічних закладів про те, що особа перебувала чи перебуває на обліку через психічне захворювання; довідки з медичних закладів про наявність захворювань які не є психічними, але які впливають на психічну діяльність особи (атеросклероз судин головного мозку, гіпертонічна хвороба, гостре порушення мозкового кровообігу, термінальна стадія онкологічної хвороби, тощо); довідка про те, що особа перенесла черепно-мозкову травму), покази свідків, що мають підстави давати свідчення про психічний стан особи, протоколи органів міліції про неадекватність поведінки особи, тощо.
Обов’язкове проведення судово-психіатричної експертизи у даній категорії справ передбачено у п.2 ч.1 ст.145 ЦПК України. В ухвалі про призначення такої експертизи суд може поставити експертам такі питання:
– чи страждає фізична особа на хронічний, стійкий психічний розлад, якщо так, то на який саме?
– чи здатна фізична особа усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними?
Метою проведення судово-психіатричної експертизи при розгляді справ про визнання фізичної особи недієздатною є з’ясування наявності чи відсутності підстав для визнання фізичної особи недієздатною.
Важливим для судового розгляду є також і належна оцінка висновку експертизи, що вимагає від суду перевірити дотримання встановленої законом процесуальної форми призначення та проведення експертизи. Має також оцінюватися висновок експертизи з точки зору його об’єктивності та обґрунтованості, дотримання форми і змісту експертного висновку.
Так, 02.08.2012, до Казанківського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа №1413/1231/2012 року провадження №2-о/1413/44/2012 за заявою органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Казанківської селищної ради Миколаївської області про визнання Данилюк С.Л. недієздатною, яка призначена до судового розгляду на 23.08.2012 року.
У вказаній заяві, заявник посилаючись на те, що Данилюк С.Л. страждає на психічне захворювання, в зв’язку з цим є інвалідом 2 групи безстроково, перебуває на «д» обліку у лікаря-психіатра з діагнозом розумова відсталість, гідроцефалія, судомий синдром, тому просив визнати Данилюк С.Л. недієздатною.
Ухвалою суду від 23.08.2012 року по справі було призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставленні наступні питання:
1. Чи страждає на даний час Данилюк С.Л. яким-небудь психічним захворюванням?
2. Якщо страждає, то чи здатна вона усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними?
3. Якщо страждає, то чи є це захворювання хронічним?
4. Якщо страждає, то чи має це захворювання характер стійкого психічного розладу?
Згідно акту №689 від 23.10.2012 року судово-психіатричної експертизи, Данилюк С.Л. страждає стійким хронічним психіатричним розладом – легкою розумовою відсталістю до рівня вираженої дебільності, торпедний тип. Гідроцефалія. Судорожним синдром. Міра вираження така, що позбавляє її здібності розуміти значення своїх дій і керування ними, тобто її можна визнати недієздатною. 05.12.2012 року ухвалено рішення, яким заявлені вимоги заявника задоволено, Данилюк С.Л. визнано недієздатною, над нею встановлено опіку і призначено її опікуном – орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Казанківської селищної ради Миколаївської області.
29.04.2014 року, до Казанківського районного суду Миколаївської області надійшла аналогічна цивільна справа №478/775/13-ц провадження №2-о/478/28/2013 за заявою органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Казанківської селищної ради Миколаївської області, заінтересована особа служба у справах дітей Казанківської РДА Миколаївської області, про визнання фізичної особи недієздатною. У вказаній заяві, заявник посилаючись на те, що Кучерова Н.М. з дитинства є інвалідом 2 групи, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом помірна розумова відсталість. У зв’язку з цим вона не розуміє значення своїх дій, не може ними керувати, у побуті потребує сторонньої допомоги, тому просив визнати її недієздатною.
Ухвалою суду від 03.06.2013 року по справі було призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставленні наступні питання:
1. 1. Чи хворіє Кучерова Н.М. на психічну хворобу?
2. Чи розуміє Кучерова Н.М. в силу свого психічного розладу здоров’я значення своїх дій та чи може керувати ними?
Згідно акту №333 від 16.07.2013 року судово-психіатричної експертизи, Кучерова Н.М. страждає помірною розумовою відсталістю (імбецильністю) зі значними порушеннями в поведінці, в наслідок чого не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, тобто її можна визнати недієздатною. 29.08.2013 року ухвалено рішення, яким заявлені вимоги заявника задоволено, Кучерову Н.М. визнано недієздатною.
Визнання особи недієздатною – це не тільки визначення стану здоров’я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний). Під медичним критерієм слід розуміти «хронічний, стійкий психічний розлад». Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичних критерій існувати не може.
Вказані критерії одночасно несуть як медичний, так і юридичний характер. Визнання фізичної особи недієздатною є по суті правовим оформленням змін психіки людини як явища, що виражає прояв сил природи незалежно від дій та усвідомлення особи. Головним завдання суду при визнанні особи недієздатною є констатувати це явище та оцінити його з правової точки зору, тобто задовольнити заяву про визнання особи не - дієздатною чи відхилити таку заяву. У випадках, коли застосування правових норм тягне за собою застосування санкцій або призводить до обмеження або позбавлення суб’єктивних прав, більш ефективним є використання методів правосуддя. Справи про визнання особи недієздатної розглядаються у порядку цивільного судочинства та відносяться до справ окремого провадження. Ці справи мають велике соціальне значення для сім’ї, суспільства, і разом з тим, стосуються основних прав і свобод особистості.
Як зазначалось раніше, «недієздатність» є категорією цивільного та цивільно-процесуального права.
Норми цивільного законодавства визначають підстави визнання особи недієздатною, а норми процесуального права зазначають саме порядок. Підстава визнання особи недієздатною передбачена ст.39 Цивільного Кодексу України – хронічний, стійкий психічний розлад, який призводить до нездатності особи усвідомлювати значення своїх дій та ( або) керувати ними.
На відміну від психічного розладу, наявність якого в особи може стати підставою для обмеження її цивільної дієздатності, для визнання фізичної особи недієздатною психічний розлад має бути одночасно хронічним та стійким. Крім того, внаслідок такого розладу особа має не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч.4 ст.234 ЦПК України зазначена категорія справ розглядається судом у складі одного судді і двох народних засідателів. Суд розглядає справи за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, викликається в судове засідання, тільки якщо це можливо за станом її здоров’я. Питання про виклик такої особи судом вирішується в кожному випадку окремо, її неявка у судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу зі його відсутності.
Судові витрати, пов’язані з провадженням у справі, відносяться за рахунок держави. Проте суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Суд визнає особу недієздатною лише при встановленні судово-психіатричною експертизою наявності медичного та юридичного (психологічного) критерію. Визнання судовим рішенням особи недієздатною позбавляє її можливості приймати участь у правовідносинах, тому такій особі призначається опікун.
Правовий статус недієздатності не має постійного характеру, тому у разі поліпшення психічного стану або видужання, судове рішення про визнання особи недієздатною може бути скасовано.
Цивільні справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи та встановлення над фізичною особою опіки та піклування, призначення опікуна чи піклувальника за даний період на розгляд до суду не надходили.
При розгляді зазначеної категорії справ, виходячи із аналізу, спірні питання про застосування норм матеріального та процесуального права не виникали.
Також не виникали проблемні питання правозастосовного характеру, процесуальних питань, щодо участі органу опіки та піклування, до доказів та доказування, порядку призначення експертизи та поставлених питань на експертизу.
Суддями Казанківського районного суду Миколаївської області справи зазначеної категорії розглядаються в терміни передбачені ЦПК України з дотриманням вимог чинного законодавства.
Голова Казанківського
районного суду Миколаївської області І.П. Сябренко
_03_03.png)
